Теорія ймовірностей · випадкові величини

Випадкові величини: закон розподілу, сподівання, дисперсія

Випадкові величини — центральне поняття теорії ймовірностей. Розберемо їхні закони розподілу та числові характеристики: математичне сподівання й дисперсію.

Що таке випадкова величина

Випадкова величина — це величина, яка внаслідок випробування набуває одного зі своїх можливих значень залежно від випадку. Дискретна випадкова величина задається законом (таблицею) розподілу, неперервна — функцією густини ймовірності.

Числові характеристики

  • Математичне сподівання M(X) — середнє значення випадкової величини.
  • Дисперсія D(X) характеризує розсіювання значень навколо середнього.

Формули

M(X) = Σ xᵢ·pᵢматематичне сподівання (дискретна В.В.)
D(X) = M(X²) − (M(X))²дисперсія
σ = √D(X)середнє квадратичне відхилення
M(X) = ∫ x·f(x) dxсподівання неперервної В.В.

Для нормально розподіленої величини ймовірність попадання в інтервал знаходять через функцію Лапласа Φ(x). Сума всіх ймовірностей у законі розподілу дорівнює 1.

Як розв’язувати задачі

  1. Для дискретної В.В. складіть/використайте таблицю розподілу (значення й ймовірності).
  2. Обчисліть математичне сподівання M(X) = Σxᵢpᵢ і дисперсію D(X).
  3. Для неперервної В.В. використайте функцію густини та інтеграли; для нормального розподілу — функцію Лапласа.

Часті питання

Що таке математичне сподівання?
Це середнє значення випадкової величини. Для дискретної В.В.: M(X) = Σxᵢpᵢ — сума добутків значень на їх ймовірності.
Як обчислити дисперсію?
D(X) = M(X²) − (M(X))² — математичне сподівання квадрата мінус квадрат сподівання. Дисперсія характеризує розкид значень; σ = √D(X) — середнє квадратичне відхилення.
Чим дискретна випадкова величина відрізняється від неперервної?
Дискретна набуває окремих (зліченних) значень і задається таблицею розподілу; неперервна набуває будь-яких значень з інтервалу й задається функцією густини ймовірності.